Допомагаємо дитині впоратися зі стресом

 

Допомагаємо дитині впоратися зі стресом 

Як допомогти дитині подолати стрес? Важливо вчасно помітити його ознаки, зрозуміти причини та правильно відреагувати. У статті експерт пояснює, на що звернути увагу та як діяти дорослим, щоб підтримати дошкільника.

Дошкільники можуть зазнати впливу стресогенних подій. У цьому вони не відрізняються від дорослих. Однак дорослі здатні визначити наявність стресу в собі та зазвичай знають, як подолати його наслідки. Діти ж не усвідомлюють, що з ними відбувається, тому потребують підтримки дорослих. Головне завдання батьків і педагогів у цій ситуації — вчасно помітити ознаки стресу у дитини та допомогти їй вийти зі стресової ситуації з найменшими втратами для розвитку та особистісного становлення.

Що спричиняє стрес?

Слово «стрес» має англійське походження і в перекладі означає «давлення, навантаження, напруження». Загалом стресс — це нормальна реакція здорового людини, захисний механізм нашого організму. Причинити його можуть фізичні, емоційні та інтелектуальні навантаження.

Стресс у дитини виникає як реакція на нову ситуацію, коли вона стикається з чимось незвичним, тим, чому поки що не може протистояти. Причинами стресу у дошкільника можуть бути:

·       напружені взаємини у сім'ї, невміння батьків тримати собі в руках у складних обставинах;

·       нещасні випадки та травми;

·       поява у сім'ї ще одного дитини;

·       переїзд;

·       надмірні навантаження в опануванні чогось нового — іноземної мови, матеріалів гуртка тощо;

·       надмірна вимогливість дорослого до успіхів дитини;

·       розставання з близькими;

·       втрата домашньої тварини тощо.

Діти по-різному реагують на стресс залежно від індивідуальних якостей та навичок управління собою.

Як виявляється та що робити?

У різному віку стрес виявляється по-різному. Зокрема, у малюків до двох років — це підвищена дратівливість, втрата апетиту та погіршення сну. У дітей дошкільного віку — підвищена вимогливість, неслухняність та часті прояви обурення, агресії чи звичок, які були притаманні у молодшому віці. Дошкільники можуть скаржитися на посилення страхів. Помітні дефекти мовлення, наприклад значне пришвидшення, а також гіперактивність або, навпаки, гіпоактивність, замкнутість тощо.

Розглянемо детальніше основні ознаки стресу у дошкільника та способи підтримати його.

Регрес

Регрес виявляється в тому, що дитина демонструє звички, властиві поведінці дитини молодшого віку. Наприклад, смоктання пальця, плач замість слів, надмірна потреба у увазі зі боку дорослих. Також дитина може втрачати навички, наприклад вдруге розучитися їсти самостійно, отже чекати, поки її погодують. Найпершими зникають навички, які дитина опанувала напередодні стресової ситуації. Що робити у цьому випадку? Не мешайте дитині «повертатися в дитинство», слід просто приділити їй більше уваги, виявити ласку та занепокоєння.

Страх

Підвищена тривожність, хвилювання та прояви страхів — дитина скрізь зачиняє двері, вмикає світло, перевіряє замок — явні ознаки стресу. Найкращий спосіб впоратися з цим — залучити дитину до гри, найліпше творчої. Творчі завдання допомагають усунути напруження, висловити страхи, емоції, переживання, поділитися думками в образній формі. Можна запропонувати ігри з піском, провести заняття з малювання, ліплення тощо. Вони дають змогу знизити прояви страхів або позбутися їх.

Агресивніст

Якщо у доброзичливої, спокійної дитини раптово з’явилися ознаки агресивної поведінки — грубість, різка розмова, розкидання речей чи іграшок, — це вказує на сильний стрес. Агресивну поведінку неможливо заборонити. Важливо дати правильний вихід негативним емоціям дитини, що накопичилися. У цьому допоможуть фізичні навантаження: спортивні вправи або рухливі ігри.

Не забувайте аналізувати поведінку дитини у спокійних розмовах з нею наодинці. Відкрито запитайте, що вона відчуває та чому. Не сваріть за негативні емоції, нагадайте їй, що усі їх відчувають, щоб вона не почувалася самотньою чи поганою.

Перепади настрою та неспокійний сон

Різкі зміни настрою та проблеми зі сном — теж ознаки стресу. Насамперед варто поговорити з дитиною та з’ясувати причини її занепокоєння, спробувати навчити розуміти та правильно висловлювати емоції. Усунути тривожність та поліпшити сон допоможуть розслаблювальний масаж, дихальна гімнастика, йога, вправи на розвиток уяви та фантазії, аромотерапія. За потреби запропонуйте дитині перелягти в інше місце, аби зменшити кількість подразників, що пробуджують чи не дають заснути, як-от: вікна, двері, інші галасливі діти тощо. Скористайтеся обтяженою ковдрою, що поліпшує сон.

Будьте уважні до розпорядку дня дитини та її харчування. Оскільки вони впливають на емоційний стан і сон дитини.

Проблеми зі здоров’ям

Симптоми захворювань, зокрема нудота, головний біль, біль у животі, можуть бути спричинені нервовим перенапруженням. Якщо немає зауважень і призначень лікаря, подумайте про те, як почувається дитина вдома та в групі дитячого садка. Відтак оцініть вимоги та навантаження, яких вона зазнає. Можливо, варто переглянути розпорядок дня і за потреби внести зміни.

Залиште замість трьох-чотирьох гуртків один, який найбільше подобається дитині. Дайте їй змогу відновлюватися й більше спати. Наприклад, на денний сон вкладайте першою, а підіймайте останньою.

Не зайвим буде і звернутися до психолога за консультацією. Фахівець допоможе визначити причини та подолати прояви стресу.

Зниження пізнавальної активності

Про поганий психоемоційний стан дитини свідчать порушення пам’яті та уваги, труднощі з уявою і втрата інтересу до справ, які раніше захоплювали її. Обов’язково цікавтеся справами дитини, не обмежуйтеся формальними запитаннями. Підтримуйте дитину в її справах, заохочуйте та хваліть її навіть за незначні здобутки. Будьте уважними до її потреб

Ізоляція виявляється в тому, що дитина стає тихою, замикається в собі, відмовляється від улюблених зайнять, прагне самотності та уникає контактів. Якщо у дитини немає бажання спілкуватися, не наполягайте та дайте їй трохи години. Якщо ж бажання є, але їй важко встановити контакт, допоможіть їй потоваришувати з однолітками. Створіть ситуацію, зручну для спілкування та невимушеної гри. Наприклад, організуйте групові заняття з піском, спільне малювання тощо.

Якщо дитина зазнала стресу, дорослі мають потурбуватися про неї. Серед проявів турботи можуть бути такі, що важливі та значущі з погляду дорослих. Наприклад, дотримання розпорядку дня, повноцінне та регулярне харчування, фізичні навантаження та вправи з м'язової релаксації. Але важливими є прояви турботи дорослих, які зрозумілі дитині та значущі для неї. Це, зокрема, жива й активна вага до її зайняття і справ, розмови, відсутність тиску чи засуджень за невдачі. Пам'ятайте: відчуття безпеки та комфорту найшвидше допоможуть дитині пережити стреси та позбутися його негативних наслідків.

 

           Тетяна Гурковська,

           старший науковий співробітник Інституту психології імені Г. С. Костюка 

           НАПН України, психолог-консультант, Київ