Піднімаємо самооцінку дитини

Як дитина оцінює себе в групі осіб, свої плюси і мінуси - із усього цього складається самооцінка, тобто уявлення про себе. У різний час самооцінка може змінюватися, але її база, основа, без сумніву, формується в ранні роки життя. На формування самооцінки дитини впливають мама з татом, друзі з товаришами і навіть педагоги.

Від чого залежить самооцінка у дитини?

Коли маленька людина з'являється на світ, вона нічого про себе не знає. Тому самооцінка дитини формується з того, як із нею розмовляють мама і тато, які почуття вони мають до дитини. Звичайно, уже в шкільний час позитивну самооцінку формують успіхи в тій чи іншій сфері.

Якщо сім'я постійно звертає увагу на те, що малюк усе робить неправильно, ставлять за приклад ровесників, то самооцінка дитини, звичайно, буде знижуватися.

Безмежні компліменти також призводить до неадекватної самооцінки, аж до того, що в майбутньому людина не зможе знайти собі пару.

Не варто пов'язувати поведінку дитини з її особистістю. Наприклад, розбив син тільки що куплений телефон – усе, «ти поганий». У даному випадку поганий вчинок, а не дитина. Дітям властиво думати, що весь світ крутиться навколо них, і настрій тата, роздратованість старшої сестри (брата) пов'язують із собою. Від цього у дитини розвивається почуття провини, знижується самооцінка. Важливо донести, що у дорослих свої причини для смутку.

Види самооцінки у дітей

Визначають 3 види самооцінки: нормальна, завищена й занижена.

1.    Нормальна. Дитина адекватно себе оцінює, і її поведінка виражається так:

o   немає страху пробувати нове;

o   може знайти рішення проблеми самостійно, але якщо не виходить, уміє звернутися за допомогою;

o   визнає свої помилки і виправляє їх;

o   нормальна комунікація з однолітками.

2. Завищена. Дитина переоцінює свою значущість. Завищена самооцінка  виражається в:

o   егоцентризмі;

o   хворобливому сприйнятті критики;

o   залученні уваги будь-яким способом;

o   агресії у спілкуванні з однолітками, бажанні принизити інших.

3.    Занижена самооцінка характеризується:

o   тривогою і невпевненістю в собі;

o   сором'язливістю;

o   недовірливістю та страхом бути обдуреним;

o   замкнутістю й вразливістю;

o   негативним настроєм.

Наслідки низької самооцінки

Занижена самооцінка перешкоджає нормальній взаємодії з іншими людьми, заважає спілкуватися і заводити нові знайомства, не дає вільно розвиватися новим умінням. Діти із заниженою самооцінкою бояться пробувати нове, тому що страх невдачі занадто великий - вони впевнені, що у них нічого не вийде.

Причини низької самооцінки у дітей:

1.    Недоліки зовнішності;

2.    Закиди з боку старших з будь-якого приводу;

3.    Невдачі, про які дитина боїться розповісти, якщо ви її лаєте за це;

4.    Фінансові проблеми в родині (наприклад, немає такого крутого ґаджета, як у Артема);

5.    Агресивна або неблагополучна атмосфера вдома.

Вчасно визначити, що у дитини виникли якісь проблеми із самооцінкою, досить просто, якщо завжди звертати увагу на те, наскільки легко дитина береться за щось нове, що говорить про своїх однолітків. Також можна скористатися нескладними психологічними тестами. Наприклад, запропонувати дитині зобразити себе в колі сім'ї. Якщо вона намалює себе набагато меншим порівняно з іншими на малюнку, це говорить про занижену самооцінку.

Важливими критеріями оцінки дитини є також успіхи, її поведінка, зовнішній вигляд, фізичні здібності, соціальний статус. Перші два пункти мають значення для батьків і вчителів (вихователів), а решта - для однолітків.

Важливо бути дуже уважними та вчасно сприяти формуванню здорової самооцінки, допомагати дитині правильно розуміти свої і чужі емоції, почуття та дії.

Як підняти самооцінку дитини?    

Дітей потрібно частіше підбадьорювати, виявляти повагу, підкреслювати досягнення, тому що в цьому віці вони сприймають себе через оцінювання батьків і педагогів (вчителів, вихователів), а якщо оцінки в школі раптом пішли не дуже хороші, то й мотивація до навчання знижується.

Фрази для підтримки впевненості

- Я вірю в тебе.

- Ти здатний/на на це.

- Спробуй ще раз, у тебе вийде краще.

- Це було дуже сміливо мз твого боку.

- Я пишаюсь твоїми зусиллями.

- Ти можеш робити важкі завдання.

- Я люблю тебе незалежно від результату.

- Нумо спробуємо зробити це разом.

- Як ти це робиш?

- Це звучить суперово! Можеш розказати більше?!

- Як я можу допомогти?

- Я знаю, це складно, але я бачив/ла, як ти це робив/ла це раніше.

- Цього досить.

- Я пишаюсь тобою.

- Навіть, коли ми засмучені, всеодно любимо одне одного.

Психологи дають батькам деякі поради,

як підвищити самооцінку дитини

* Частіше відзначайте чесноти дитини, рідше порівнюйте з однолітками.

* Поважайте бажання, почуття, думки, інтереси. Дитина може бути в поганому настрої - це нормально. Вона може хотіти іграшку - і це теж нормально. Не беріть без дозволу особисті речі. Шанобливе ставлення до дитини сприятливо впливає на формування її самооцінки.
* Приблизно з шести років діти починають дуже чітко ототожнювати себе з батьками своєї статі. Дівчинка звертає увагу, як мама тримається в суспільстві, чи обстоює вона свою думку, чи вважає себе привабливою, розумною. Дівчинка, що підростає, мимоволі копіює мамину поведінку і ставлення до себе. Будьте прикладом: діти наслідують поведінку батьків. Якщо ви поважаєте себе і спокійно ставитесь до своїх невдач, дитина перейме цю модель.

* Створюйте навколо дитини ситуацію успіху. Якщо їй цікава музика, не варто вести на бокс. Нехай дитина займається тим, що у неї гарно виходить. Оточіть особистість, що підростає, заслуженою похвалою, тоді дитина виросте з адекватною самооцінкою і буде знати собі ціну.

* Не сваріть і не карайте фізично. Частіше хвалити (за справу). Говорити про те, як ви її любите, й доводити свою любов реальними справами.
*Підтримувати малюка, якщо в нього щось не виходить, або він почав нову справу. Уникати фраз: «Ти робиш усе неправильно», «У тебе не виходить» тощо.

* Дозволяйте дитині помилятись: навчіть дитину, що помилки - це частина навчання, а не ознака бездарності.

* Заохочуйте самостійність: давайте дитині прості доручення, дозволяяйте прииймати рішення (що вдягнути, яку гру обрати) відповідно віку.

* Ставте досяжні цілі: допоможіть розбити велике завдання на маленькі кроки, щоб дитина відчула смак перемоги.

********